Відмінності між версіями «Самойленко Євгеній Вікторович»

Матеріал з wiki.uu.ua
Рядок 48: Рядок 48:
  
 
Правда, немає вже в ньому тата, Віктора Івановича, відомого на Чернігівщині аграрія, який все життя дбав про землю і цю любов синам прищепив. Самує тепер ненька Віра Гаврилівна в очікуванні своїх синів Олександра і Євгенія. Їхній приїзд - це спільне свято, і для мами, й для дітей.
 
Правда, немає вже в ньому тата, Віктора Івановича, відомого на Чернігівщині аграрія, який все життя дбав про землю і цю любов синам прищепив. Самує тепер ненька Віра Гаврилівна в очікуванні своїх синів Олександра і Євгенія. Їхній приїзд - це спільне свято, і для мами, й для дітей.
 
+
<blockquote>
 
<poem>
 
<poem>
 
Татова любов — як літній день,
 
Татова любов — як літній день,
Рядок 66: Рядок 66:
 
В неї справді виміру нема,
 
В неї справді виміру нема,
 
Бо вона, як в матері, від — Бога.
 
Бо вона, як в матері, від — Бога.
</poem>
+
</poem></blockquote>
  
 
:''- Удома ж і дихається набагато легше! Таке чисте повітря, що, здається, розриває груди, - каже Євгеній. - Співають пташки, а я підіймаю голову вгору і бачу ці високі сосни-сестриці. У цю мить іде обертом голова, п’янієш від гри кольорів і тієї тиші, яку боїшся ненароком порушити наступним кроком. Чомусь, тільки поїхавши з дому, розумієш, наскільки прекрасне й дороге серцю сонце, яке встає вранці й своїм ніжним промінням лоскоче кучеряві верхівки густого лісу. А яке видовище відкривається вранці, коли ще не спала роса, і весь луг укритий прозорими намистинками, туман понад Убіддю намагається сховатись від ранкового сонця… Повертаючись додому, знову і знову переконуюсь, що даремно кажуть, начебто добре там, де нас нема. Неправда! Подивіться навкруги: як гарно, яка краса-земля, на якій ми виросли!''
 
:''- Удома ж і дихається набагато легше! Таке чисте повітря, що, здається, розриває груди, - каже Євгеній. - Співають пташки, а я підіймаю голову вгору і бачу ці високі сосни-сестриці. У цю мить іде обертом голова, п’янієш від гри кольорів і тієї тиші, яку боїшся ненароком порушити наступним кроком. Чомусь, тільки поїхавши з дому, розумієш, наскільки прекрасне й дороге серцю сонце, яке встає вранці й своїм ніжним промінням лоскоче кучеряві верхівки густого лісу. А яке видовище відкривається вранці, коли ще не спала роса, і весь луг укритий прозорими намистинками, туман понад Убіддю намагається сховатись від ранкового сонця… Повертаючись додому, знову і знову переконуюсь, що даремно кажуть, начебто добре там, де нас нема. Неправда! Подивіться навкруги: як гарно, яка краса-земля, на якій ми виросли!''
  
 
Понад усе любить свій рідний край, свої неповторні Холми. Їм Євгеній Самойленко, член Національної спілки журналістів України, присвятив багато віршованих рядків. Як зізнання у безмежній синівській любові.
 
Понад усе любить свій рідний край, свої неповторні Холми. Їм Євгеній Самойленко, член Національної спілки журналістів України, присвятив багато віршованих рядків. Як зізнання у безмежній синівській любові.
 
+
<blockquote>
 
<poem>
 
<poem>
 
Коли сумую і радію,
 
Коли сумую і радію,
Рядок 81: Рядок 81:
 
До вас, до вас, Холми єдині,
 
До вас, до вас, Холми єдині,
 
До вас я з радістю верну!
 
До вас я з радістю верну!
</poem>
+
</poem></blockquote>
  
 
Йому кортить постійно отримувати вісточку з малої батьківщини. Це вже душевна потреба. Передплатив електронну версію Корюківської районної газети «Маяк» - тепер щотижня читає свою «районку». І наче вдома буває. Постійно слідкує за культурними, соціальними, спортивними та політичними подіями в Холмах та Корюківці за публікаціями сайту Сусіди.Сity, соціальних мереж.
 
Йому кортить постійно отримувати вісточку з малої батьківщини. Це вже душевна потреба. Передплатив електронну версію Корюківської районної газети «Маяк» - тепер щотижня читає свою «районку». І наче вдома буває. Постійно слідкує за культурними, соціальними, спортивними та політичними подіями в Холмах та Корюківці за публікаціями сайту Сусіди.Сity, соціальних мереж.
  
- Від усієї душі вітаю своїх рідних, друзів, земляків, однокласників і всіх холминців з Новим 2021 роком і Різдвом Христовим! Бажаю міцного здоров’я, добробуту, миру, достатку, родинного тепла і затишку. Нехай збуваються мрії, а Господь благословляє й береже Україну та найрідніший її куточок – селище Холми, Корюківський район, нашу Чернігівщину, - підсумовує Євгеній Самойленко.
+
:''- Від усієї душі вітаю своїх рідних, друзів, земляків, однокласників і всіх холминців з Новим 2021 роком і Різдвом Христовим! Бажаю міцного здоров’я, добробуту, миру, достатку, родинного тепла і затишку. Нехай збуваються мрії, а Господь благословляє й береже Україну та найрідніший її куточок – селище Холми, Корюківський район, нашу Чернігівщину, - підсумовує Євгеній Самойленко.''
  
 
І нехай воно справді так буде.
 
І нехай воно справді так буде.

Версія за 10:53, 27 лютого 2021

Євгеній Самойленко

Євгеній Вікторович Самойленко (народився 3 серпня 1984) — директор Департаменту формування контингенту та рекламної діяльності.

Адреса і контакти

вул. Львівська, 23, корпус 2, каб. 505

067 830 4354, 066 692 5780

samoylenkoevgen@gmail.com[1]

Неправда, що добре там, де нас немає

Джерело: Наталія Рубей: Неправда, що добре там, де нас немає. Киянин Євгеній Самойленко про своє селище Холми, Сусіди.Сity, 16 січня 2021, переглянуто 26 лютого 2021

Ми можемо бути ким завгодно і де завгодно, але думками завжди линемо додому – туди, де народилися і виросли. Бо тільки рідний край і земляки пам’ятають нас босоногими й безтурботними, а від того — щасливими. Це відчуття не зітреться з роками. Вісточку для Корюківщини у святкове новоріччя надіслав наш земляк, киянин Євгеній Самойленко, який родом з селища Холми.

20 років після школи

У Холмах, де народився і виріс, його знають і пам`ятають ввічливим, завжди усміхненим, веселим і комунікабельним хлопчаком. Та маленький Женя Самойленко виріс, вивчився, набрався досвіду й торує свій шлях у майбутнє вже у столиці. Женя він тільки для знайомих і рідних - частіше кличуть Євгенієм Вікторовичем. Працює директором Департаменту формування контингенту та рекламної діяльності, відповідальний секретар Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Попри це, не зазнався, залишився відкритим і щирим, завжди готовим прийти на допомогу своїм друзям, землякам.

Євгенію дуже подобаються настінні пересувні календарі. Нещодавно, чіпляючи на стіну новий, він з подивом зрозумів, що в цьому році, якщо не завадить карантин, у травні відбудеться традиційна зустріч однокласників, випускників Холминської школи 2001 року. Двадцять років пролетіло як один день. Багато різних подій відбулося за цей час. Їм буде про що поговорити і що згадати.

Про себе однокласникам Євгеній Самойленко, напевне, розкаже, як після школи вступив до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на юридичний факультет. На старших курсах почав працювати. Перше робоче місце його було в ЗАТ «Київобленерго», економістом у службі корпоративних закупівель. Але ж Євгеній, який закінчував юридичний факультет і отримав диплом магістра, хотів працювати в галузі права. Тож, отримавши пропозицію працювати у Вищому господарському суді України, не відмовився. Згодом набував досвіду в комітеті з питань правосуддя Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата, у Вищій раді юстиції, потім — знову у Верховній Раді, в комітеті з питань правової політики.

Євгеній Самойленко активно займається громадсько-політичною діяльністю, очолював різні громадські організації, працював директором Бориспільського міськрайонного центру зайнятості. Одружений. З дружиною Оленою виховують п’ятирічну донечку Вероніку.

Його особливий університет

Останні три роки Євгеній Вікторович трудиться на освітянській ниві, у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», який створив і очолює перший міністр освіти незалежної України – Петро Таланчук.

Свою роботу Євгеній любить і може багато розповідати про унікальний заклад вищої освіти, який має 7 інститутів і коледж у Києві, а також 32 структурно-відокремлених підрозділи по всій Україні, один з яких у Чернігові.

- За 22 роки існування університету вищу освіту в ньому здобули понад 170 000 осіб, із них більш як 10000 людей з інвалідністю, - наголошує Євгеній Вікторович. - Маємо понад 100 спеціальностей та спеціалізацій на різних освітніх рівнях.

Дорога додому

Фізично зараз я в столиці,
Та серце там, де рідний дім,
І фотокартка на полиці,
Неначе зближує нас з ним.
Неначе б виросли ось крила,
Неначе взяв би й полетів
Додому, де хатина біла,
Побачити б батьків хотів.

Євгеній шкодує, що вдома виходить бувати нечасто — один раз на 3-4 місяці. Але думками щодня лине у рідний дім, своє селище Холми, мальовниче Полісся. Сумує за річкою Убіддю, де навчився плавати, лісом, у якому й стоїть батьківський будинок.

Правда, немає вже в ньому тата, Віктора Івановича, відомого на Чернігівщині аграрія, який все життя дбав про землю і цю любов синам прищепив. Самує тепер ненька Віра Гаврилівна в очікуванні своїх синів Олександра і Євгенія. Їхній приїзд - це спільне свято, і для мами, й для дітей.

Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом, споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами.
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.

- Удома ж і дихається набагато легше! Таке чисте повітря, що, здається, розриває груди, - каже Євгеній. - Співають пташки, а я підіймаю голову вгору і бачу ці високі сосни-сестриці. У цю мить іде обертом голова, п’янієш від гри кольорів і тієї тиші, яку боїшся ненароком порушити наступним кроком. Чомусь, тільки поїхавши з дому, розумієш, наскільки прекрасне й дороге серцю сонце, яке встає вранці й своїм ніжним промінням лоскоче кучеряві верхівки густого лісу. А яке видовище відкривається вранці, коли ще не спала роса, і весь луг укритий прозорими намистинками, туман понад Убіддю намагається сховатись від ранкового сонця… Повертаючись додому, знову і знову переконуюсь, що даремно кажуть, начебто добре там, де нас нема. Неправда! Подивіться навкруги: як гарно, яка краса-земля, на якій ми виросли!

Понад усе любить свій рідний край, свої неповторні Холми. Їм Євгеній Самойленко, член Національної спілки журналістів України, присвятив багато віршованих рядків. Як зізнання у безмежній синівській любові.

Коли сумую і радію,
Холми, я пам’ятаю вас!
Бо тут пройшло моє дитинство,
Я тут пішов у перший клас.
І де б не був я, в горах синіх,
Або ж на морі, чи в степу,
До вас, до вас, Холми єдині,
До вас я з радістю верну!

Йому кортить постійно отримувати вісточку з малої батьківщини. Це вже душевна потреба. Передплатив електронну версію Корюківської районної газети «Маяк» - тепер щотижня читає свою «районку». І наче вдома буває. Постійно слідкує за культурними, соціальними, спортивними та політичними подіями в Холмах та Корюківці за публікаціями сайту Сусіди.Сity, соціальних мереж.

- Від усієї душі вітаю своїх рідних, друзів, земляків, однокласників і всіх холминців з Новим 2021 роком і Різдвом Христовим! Бажаю міцного здоров’я, добробуту, миру, достатку, родинного тепла і затишку. Нехай збуваються мрії, а Господь благословляє й береже Україну та найрідніший її куточок – селище Холми, Корюківський район, нашу Чернігівщину, - підсумовує Євгеній Самойленко.

І нехай воно справді так буде.

Наталія Рубей, Сусіди.City

Примітки

  1. Департамент формування контингенту та рекламної діяльності, Університет «Україна», переглянуто 16 лютого 2021

Посилання